Реклама

Громадські активісти: хто вони — ті, що будують, чи ті, що руйнують?

«Спочатку закон, а потім благодать».
Для мене ці слова князя Київського Ярослава Мудрого були благословенними, з дитинства розуміла, що легше жити, якщо виконуєш правила поведінки, спілкування з людьми, дотримуєшся норм етики і моралі. Тоді ідеш по життю з відкритим серцем, ясним розумом і чистою душею

 

Вивчаючи історію, літературу, філософію, створила для себе образ громадського активіста, який служить суспільству, розвиває кращі надбання європейської культури, допомагає владі.
Маючи з юності активну життєву позицію, брала дієву участь у громадському житті. З цими установками працювала і жила, приїхавши до Каховки після навчання.
Друга школа, на моє щастя, виявилась саме тою, де я бачила простір для розкриття талантів і гарних починань наших вихованців.
Пригадую, як каховчани громадою проводили безліч прекрасних свят: ми разом наводили лад перед Днем Перемоги, Днем міста, Днем освіти, знаходилися активісти, що дарували ветеранам, інвалідам подарунки, підтримували їх родини матеріально, допомагали школам. І лікарням при цьому не пред’являли посвідчень, не бігали з фотоапаратами. Коли це від душі, то не думаєш про вигоду.
Згадується мені Олександр Назарук (громадська спілка «Кордон»): коли Олегу Ліфінцеву встановлювали на фасаді нашої школи меморіальну дошку, він був збентежений побаченим варіантом, привезеним з Херсона. Попрохав мене лише про одне: відтермінувати дату встановлення. Через декілька днів Олександр Іванович привіз нову, естетично оформлену і професійно зроблену меморіальну дошку. Він не кричав про це на все місто і, мабуть, до цих пір мало хто знає про той факт.
Оце, на мою думку, — і є вчинок громадського активіста. Члени цієї громадської організації — активні організатори міських заходів, волонтери, спілкуються з молоддю, весь час підтримують своїх побратимів в зоні АТО.
Родина колишнього каховчанина Гройсмана причетна до встановлення пам’ятника євреям, що загинули на хуторі Терни від рук фашистів. Оце громадянська позиція, зразок роботи громадських активістів. Це глобально, велично і повчально.
Об’єднали навколо себе громаду Каховки добрими справами громадські діячі Світлана та Ігор Бжезицькі. Результатом їх діяльності є нагодовані безкоштовними обідами, одягнені та обігріті нужденні, в лікарні відремонтована кімната, нове сучасне медичне обладнання. Це вони — організатори чудового свята «Різдвяні зорі». Справи таких громадських активістів дійсно благородні.
Наша школа з 2010 року була визначена на рівні області, як громадсько-активна. Ми маємо досвід волонтерської роботи, партнерські зв’язки виходять за межі Каховки, а добрі справи вихованців дивують бажанням творити добро.
Можна приводити ще безліч прикладів благородної місії громадських активістів, які є живим організмом громади. Ми ними пишаємося.
А тепер про «громадського активіста», який замість служіння громаді несе руйнацію, бруд, хамство, демонструє елементарну невихованість. Це страшно, коли відбувається підміна понять. Їх «діяльність» починається і завершується одним – покричав, зганьбив когось, зірвав сесію міської ради, влаштував галасливий пікет під певною установою, ввірвався на судове засідання, принизив учителя, лікаря, помахав відеокамерою, зібрав на когось компромат, підло вліз у чиєсь приватне життя.
Хто б і коли міг уявити, що громадський активіст, озброївшись відеотехнікою, може ввірватись в кабінет директора школи, не пояснивши мотиви приходу, вимагати, що йому заманеться, а заступнику директора ставити запитання: хто ви така, представтесь, назвіть прізвище ім’я по батькові. І це – людині, яка знаходиться на своєму робочому місці.
Громадські активісти вриваються в державні установи, бігають з відеокамерами, знімаючи, що хочуть і кого хочуть. Зневажають посадову особу, дають оцінку її роботі, не маючи зовсім фахової підготовки, а іноді просто освіти. Хочуть керувати школами, лікарнями, виконкомами, не розуміючи нічого у цій галузі.
Це не емоції, ви тільки вдумайтесь, до чого йдемо. Яка користь від таких людей, що вони суттєвого, благородного приносять громаді?!
У навчальних закладах діти – наше майбутнє, а шоу-вистави обезбашених дядьків несуть тільки страх, коли до класу вриваються чужі дорослі чоловіки і кричать на вчителя, принижуючи директора тощо, приводять людей з вулиці, щоб дали оцінку: в класі пахне чи смердить?
На жаль дехто втратив грань між громадською активністю і роботою за фахом. Їх недостатня обізнаність, а іноді, не боюсь цього слова, елементарна невихованість приводять до жахливих речей.
Вибудовується ряд: громадський активіст — і прокурор, і суддя, і адвокат, і депутат. А значить, користі від нього немає ніде. Його риторика: посаджу, знищу, звільню, доб’ю. А мало б бути: хочу допомогти зробити краще, давайте подумаємо разом.
Я іноді ловлю себе на думці: де в Каховці контора, що готує цих лже-громадських активістів, які, на жаль, втратили зв’язок з реальністю. Людський мозок не може зрозуміти їх кінцевої мети. За чий рахунок вони живуть і утримують свої родини? Вони ж цілими днями в пошуках брудних сенсацій. Якими установчими документами керуються, за якими законами діють? В жодному статуті громадської організації такі дикі методи поведінки не прописані. До речі, до нас у школу вривались 2 громадських активіста, інспектувати заклад, за плечима в одного з них судимість. Може, як варіант, їх спочатку треба перевіряти на адекватність, а потім випускати до людей.
Вдумайтесь, місцева газета, що знаходиться в комунальній власності, сьогодні служить декільком громадським активістам. Щотижня — одне і те ж. Неважко навіть передбачити, про що буде мова в наступному номері газети. Газетне полотно рясніє негативом і тільки десь маленька колонка несе світлу інформацію. Хіба тільки в освіти є проблеми!? Чому не пишемо про інші порушення, виявлені правоохоронними органами? Не можна жити в пітьмі. Давайте разом шукати шлях до світла. Інакше дійде до того, що громада почне шукати захисту від так званих громадських активістів. Час швидкоплинний і хочеться його витрачати на добрі справи. Маєш знання – віддай їх дітям, маєш талант – подаруй людям, маєш достаток – поділись з бідним, прагнеш до самовдосконалення – розвивайся.

Галина Соломахіна, член Каховського міськвиконкому, директор Каховської СЗОШ№2