Реклама

Мер Каховки Андрій Дяченко отримав звання мера нового часу

В Україні сьогодні спостерігається приємна тенденція. На останніх виборах керівний склад українських міст змінився більше ніж на половину. Мери — це вже більше не «завгоспи»-пенсіонери. В муніципалітети прийшли молоді (35—45 років) люди, переважно — з бізнесу і з хорошою освітою. І вони виставляють інші пріоритети: займаються освітою і вкладають бюджетні гроші в школи, бібліотеки, культуру.

До Дня місцевого Самоврядування всеукраїнська газета День підготувала інтерв’ю з мерами, що намагаються йти в ногу з часом. Всі вони — вперше на посаді. Всі — молоді. Всі — з бізнесу, і пройшли курс підготовки в «Школі мерів», бо хочуть якомога ефективніше керувати містом.

Один серед них – представник нашої області, мер Каховки Андрій ДЯЧЕНКО.

Чому і як ви вирішили стати міським головою?

— Я прийшов на посаду міського голови з бізнесу. Але для мене управління містом не було чимось незнайомим. Адже до цього я побував депутатом міської ради трьох каденцій.

Метою мого походу в мери було привнести в наше місто інновації, звільнити його від патерналізму та пробудити громадянське суспільство.

У нашому невеличкому місті влада переходила «у спадок»: мера змінював його зам, і так далі за «схемою». Ми з командою цей шаблон порвали. Вперше в Каховці на посаду міського голови прийшла людина з бізнесу, причому з малого бізнесу.

Якщо виконувати свою роботу сумлінно і чесно, то бути мером в Україні — це каторжна праця. У мене практично немає часу на родину, немає ні вихідних, ні відпусток як таких. З перших 180 днів на посаді міського голови я 87 днів провів у відрядженнях.

Каховка входила у кремлівський проект створення «новоросії» в Україні. Але не вдалось. Як ви думаєте, чому? Наскільки сильними є відцентрові сили сьогодні в місті?

— У Каховці з чіткою позицією виступив у першу чергу місцевий бізнес. Саме вони були ініціаторами проукраїнських мітингів у місті.

Пане Андрію, які у вас як у мера «бюджетні пріоритети»? Які ви як мер задаєте тренди для городян?

— Максимально залучаємо гранти на розвиток активних городян. Робимо все, щоб молоді люди не виїздили з міста.

У Каховці є «громадський бюджет». І ми заклали 1% для стимулювання активності городян у житті міста, щоб вони подавали свої проекти. Це — 100 тисяч гривень. Це приємна сума для реалізації якихось локальних проектів.

6 грудня, щойно я став на посаду, ми провели велике свято Збройних сил України в місті: зібрали військову техніку на парад, запросили на зустріч із городянами бійців, які воювали в Донецьку… З тих пір у місті — патріотизм.

Ви — міський голова невеличкого міста. Зазвичай такі міста у нас в Україні обділені увагою «центру». Але наскільки ця увага вам потрібна? І чому?

— Каховка — це місто обласного значення. За перших півроку ми заробили в бюджет 6,5 мільйона гривень. Ми можемо самі реалізовувати якісь проекти без підтримки Києва, але загалом у нас ті ж «хвороби», що по всій країні. Зарегульована дозвільна система породжує корупцію. Корупція «вбиває» бізнес-ініціативу. Не відкривається новий бізнес, немає зайнятості… Люди виїжджають. Але головне багатство міста — це люди. Каховка сьогодні живе виключно за рахунок позитивної міграції з сіл.

Якою ви бачите Каховку після того, коли підете з посади міського голови?

— Відрядження, особливо те, яке я мав у рамках стажування в муніципалітетах Польщі під час навчання в Школі мерів, суттєво скоригувало цю картинку. Я по-іншому став дивитися на місто й на інструменти його розвитку. Вулиця міста належать людям. І місто без комфортного і гармонійного публічного простору — погане для життя. Але мер сам його не зробить. Більше того, якщо і зробить, це місто буде комфортним для однієї людини — мера, а має бути для усіх. Тому без залучення активної громадськості, без підтримки знизу — глобальні зміни в місті неможливі. А для цього потрібно працювати з людьми: інвестувати в культуру, освіту, просвіту, громадянську свідомість…

Каховка — невеличке містечко, але воно достатньо непросте з точки зору людського потенціалу. Основна сфера зайнятості — це сільгосппереробка. Сонце і вода дають основну роботу нашим людям і гроші місту.

У нас є прекрасна набережна довжиною два кілометри. Моя мрія — щоб вона була знаменитою на всю країну.

668